Віталій Юрасов – комерційний і лайфстайл-фотограф, що знімає пілотів і військових, танцівників і музикантів. Віталій зрозумів, що фотографія «це його» в 16 й із того часу ставить у пріоритет постійне розширення власних творчих можливостей. А ще працює із проєктами та людьми, цінності яких розділяє. Разом із друзями він заснував команду THE Trouble Tribe, що працює лише із близькими за духом проєктами.

Ця філософія близька бренду Hennessy, що підтримує представників креативної індустрії та запускає глобальну компанію ALL I NEED про героїв-творців з України та світу. Тому разом із брендом ми створюємо серію інтерв’ю із представниками творчих професій про їхній шлях до успіху.

Віталій Юрасов

26 років, фотограф

Натхнення інших людей – це наслідки твоїх дій. Воно буде, якщо ти робиш свою справу добре й чесний із собою

Віталій – герой глобального проєкту ALL I NEED про представників креативних професій від Hennessy Very Special. Адже Віталій вірить, що бути успішним можна, коли займаєшся тим, у що віриш. А ще – що варто працювати лише з людьми, які близькі тобі за духом і цінностями. Інакше навіщо все це? До проєкту ALL I NEED долучилися колеги-фотографи з інших країн світу: говоримо про натхнення, креатив і складнощі професії.

Про перший досвід у фотографії

Перші спогади про фото в мене ще з дитинства. Років у 5–6 в бабусі у Кропивницькому я знайшов у шафі старий «ФЕД». Коли ти малий, фотоапарат – це просто класна металева штукенція: важка, клацає – і цього в дитинстві досить. Це була камера мого дядька, який знімав.

У класі третьому-четвертому той самий дядько подарував мені свою стару мильницю SONY на три мегапікселі. І я просто після школи (або й замість неї) гуляв центром Києва та знімав усе довкола, до прикладу, машини та номерні знаки. Років у 14–15 я захотів кращий фотоапарат, за рік назбирав грошей із подарунків і кишенькових і купив собі напівпрофесійний FUJIFILM. На нього вже знімав друзів, портрети, почав читати про фотографію, навчатися. Остаточно зрозумів, що хочу займатися фотографією десь у 16 років.

Ти нарощуєш досвід та якість свого продукту. І так поступово все пішло вгору, я ніколи не зупинявся й урешті опинився там, де є зараз

Остаточно зрозумів, що хочу займатися фотографією десь у 16 років

Спочатку це все було не про заробіток чи професію, просто подобалося, здавалося крутим. Першу дзеркальну камеру я придбав у ті самі 16, приблизно тоді почав отримувати перші гроші за фото. Невеликі, 200–300 грн за замовлення, проте це вже дорівнювало місячній стипендії в коледжі. Маючи 800–900 грн на місяць за фото для друзів і знайомих, я себе відчував досить комфортно. Адже коли розумієш, що зміг «продати» своє хобі, до якого навіть серйозно не ставився, яке легко тобі дається, складно від цього відмовитися. Ти нарощуєш досвід та якість свого продукту. І так поступово все пішло вгору, я ніколи не зупинявся й урешті опинився там, де є зараз.

Провал, який став перемогою

Визначальною для мене стала зйомка, після якої я відчув, що мої фото оцінили не лише мої друзі. Це був 2012 рік, фестиваль із брейку та хіп-хопу YALTA SUMMER JAM. Я в ті часи танцював брейкданс і приїхав туди виступати. Завалив усі відбори, не пройшов нікуди. Побачив, як танцюють інші та зрозумів: «Юрасов, танцюрист із тебе такий собі». Замість танців я узяв фотоапарат і відзняв усі 3–4 дні фестивалю. Завантажив їх у свою групу в соцмережах, тоді у всіх фотографів були групи, а мені за дві години написали організатори фесту зі словами: «Чувак, це дуже круто, можна ми візьмемо твій фотозвіт як офіційний?» У мене просто мозок вибухнув, це дуже мене надихнуло, і я почав активніше знімати.

Дуже довго я йшов пліч-о-пліч із танцювальною індустрією та знімав усе, що стосується танців в Україні, це тривало років 4–5. Це був захопливий досвід, проте заробляв я небагато, тому почав пробувати й інші напрями. З часом комерційні та рекламні проєкти стали цікавішими, я сфокусувався на комерції.

Чувак, це дуже круто, можна ми візьмемо твій фотозвіт як офіційний?

Про принципи роботи та «режим фотографа»

Фотографія настільки всередині мене, що я бачу цей світ картинками. Я знімаю 11 років, скоро буде 12, тому мені вже не доводиться вмикати «режим фотографа», коли я беру камеру. Якісь плани, стратегії – цього також зазвичай немає. Є мої захоплення й емоції, тому часто це все нестабільно. Буває місяць тиші, а потім, навпаки, купа проєктів.

Досліджуй власний шлях це моя філософія життя та творчості. Ти не знаєш, яким він буде і як ти його пройдеш. Але як багато ти з цього досвіду отримаєш – залежить лише від тебе.

Намагаюсь жити в оточенні, яке мене надихає – емоції, люди, місця. Що ширший твій світогляд, то простіше зрозуміти, чого взагалі хочеш від життя. Я живу в гонитві за новим досвідом і відчуттями. Їжджу на мотоциклі, літав за штурвалом літаку, стрибав із парашутом.

Намагаюсь жити в оточенні, яке мене надихає – емоції, люди, місця

Досліджуй власний шлях – це моя філософія життя та творчості

У мене немає кумирів. Але я слідкую за багатьма талановитими фотографами в Україні та світі. Дивлюся передусім на роботи, імена майже не запам’ятовую. Звісно, є легендарні фотографи, як-от Енні Лейбовіц або Річард Аведон. На їхньому прикладі я свого часу зрозумів, що фотограф може стати всесвітньо відомим й неймовірно успішним. Адже коли я починав, здавалося, що фото – це щось несерйозне.

Критику, як і похвалу, я сприймаю не від усіх. Прислухаюся лише до думки людей, які мають певну компетенцію в питанні. Також не ставлю за основу своєї діяльності гроші. Комфорт, взаєморозуміння, спільні погляди та смаки для мене важливіші. З останніх цікавих проєктів – робота із хлопцями із групи «Нерви». Мені дуже подобається те, що вони роблять, давно чекав такої нагоди. Вони були в Києві, записували альбом, я провів із ними два дні у студії звукозапису, знімав їхні життя та роботу. Нещодавно також їздив знімати для Офісу президента на Донбас. У цьому відрядженні я також уперше зіткнувся з війною. З людьми, які безпосередньо беруть у ній участь, на плечах яких це все лежить, і завдяки яким я взагалі міг ці сім років жити своїм життям. Це багато в моїй голові змінило.

Роблю висновки із факапів. Якось у мене вийшов із ладу вінчестер з усією зйомкою, над якою працювала велика команда – увесь матеріал втратив. У моєму житті була одна така ситуація, яку я добре проаналізував.

Про проект The Trouble Tribe та творчу спільноту

THe Trouble Tribe – це група друзів, молодих професіоналів, які об’єдналися у продакшн-команду. Кожен із нас класний у своїй справі, розвивається незалежно одне від одного. Але ми живемо в одному інформаційному просторі, у нас дуже схожі смаки – ми не могли не об’єднатися.

Ми працюємо вчотирьох. Я – креативний директор, фотограф, та й узагалі хто завгодно, коли це потрібно. Наприклад, зараз займаюся проєктом AEROTIM спортивного пілота Тимура Фаткулліна як креативний директор. Він світовий чемпіон з аеробатики [складні пілотажні маневри, ред.], робить дуже видовищні шоу. За музичний напрям у нашій команді відповідає Діма MONSTO, також він займається юридичними питаннями та дистрибуцією. Даня SHU – наш художник і дизайнер. Він неймовірно продуктивний і тримає нас у тонусі своїм прикладом. Микита Ніколаєнко – менеджер, продюсер і хлопець, який може розв’язувати будь-які питання. Працювати із друзями – круто. Мабуть, я не зміг би працювати так довго та плідно не з другом. Проте друзі бувають різні, працювати варто не з усіма.

Ми не про стратегії й таймінги. Ми про те, аби щасливо прожити своє життя з тим темпом, у якому нам комфортно. І він дозволяє нам робити достатньо цікавого. Чи змінюють наші проєкти суспільство? Напевно, так. Я замислююся про це, коли про нас пишуть або дають якісь відзнаки. Але фактично ми просто робимо те, що подобається. А хвиля від цього розходиться й зачіпляє інших. І це круто.

МИ НЕ ПРО СТРАТЕГІЇ Й ТАЙМІНГИ. Ми про те, аби щасливо прожити своє життя з тим темпом, у якому нам комфортно.

Поради молодим фотографам і майбутні плани

Про пошуки себе, коли тільки починаєш

З фотографією, як і з усіма справами, для початку треба зрозуміти, чи дійсно тобі це цікаво. Не варто гнатися за тим, що зараз «актуально, модно і прикольно», якщо не відчуваєш, що це твоє. Але якщо дійсно гориш – починай, роби, пробуй, не зупиняйся. Навіть якщо потім розчаруєшся або захопишся чимось іншим – отримаєш нові емоції й досвід. Головне – постійно розширювати світогляд, пробувати нове й удосконалюватися. А гроші завжди можна заробити, якщо робиш те, що хочеш і любиш.

Про досвід карантину та кризи

За період карантину зйомок у мене стало набагато менше, грошей також. Попри це, вважаю цей період чи не найкращим у житті. У мене був час зрозуміти, чого я хочу та куди буду рухатися далі. Якщо ти хочеш змін у житті, але робиш усе те саме – нічого не вийде. Щоб остаточно це зрозуміти та почати рухатися у правильному напрямку, знадобився понад рік.

Про плани на майбутнє

У 2021-му, якщо ми матимемо змогу втілити хоча б половину запланованого, – він буде неймовірним. Із Trouble Tribe ми плануємо тур Україною, нові музичні релізи та колаборації. Із проєктом AEROTIM у планах знімати в Європі, Південній Америці та Китаї. Нові люди та проєкти з’являються постійно, деяким навіть доводиться відмовляти через брак цікавості або вільного часу. Але якщо проєкт або людина, що звертається до мене, робить щось дійсно круте – я готовий працювати навіть за ідею.


Якщо ти хочеш змін у житті, але робиш усе те саме – нічого не вийде

УСЕ, ЩО ТОБІ ПОТРІБНО ДЛЯ ТВОРЧОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ – ЦЕ ТИ САМ

У нас вже достатньо ідей, азарту та натхнення, аби перетворити хобі на справу життя. Про це, наприклад, історія Віталія Юрасова, який навчився працювати у власному темпі та не вигорати від улюбленої справи. Ця філософія близька і бренду Hennessy.

Hennessy Very Special (V.S) – один із найпопулярніших коньяків у світі, витриманий у дубових бочках. Це класичне поєднання, яке залишається незмінним із XIX століття. Асамбляж цього напою створили ще у 1865 році  тоді його позиціювали як коньяк із трьома зірками. У 70-х роках XX століття серія отримала нову назву Very Special, але зберегла фірмовий рецепт і смак.

Куди рухатися далі?

Hennessy – це напій, який не виходить із моди вже 250 років. Смак коньяку залишається незмінним, але його дух продовжує розвиватися. А ще це напій про креативність та сміливість. Саме тому бренд підтримує художників та щорічно створює з ними лімітовані колаборації.

Тому Hennessy Very Special пішли далі та запустили глобальну кампанію ALL I NEED про представників креативних індустрій з усього світу. Її мета – об'єднати творців, надихнути та створити спільноту однодумців, які вірять – ніколи не варто зупинятися у креативній реалізації.

The Village Україна разом із Hennessy Very Special в серії матеріалів вирішили розвінчати головні міфи про споживання міцного алкоголю. 

Матеріал підготовлено за підтримки